ІНФОРМАЦІЯ ПРО ЛИТВУ
Географічне положення: східне узбережжя Балтійського моря.
У 1989 році науковці французького Національного інституту географії встановили, що географічний центр Європи розташований на 24 кілометрі на північ від Вільнюса.
Площа: 65300 кв. км.
Клімат: приморський / континентальний.
Середня температура липня +23 ° C , січня -4,9 ° C.
Етнічний склад: литовці 83,5 %, поляки 6,7%, росіяни 6,3%, білоруси 1,2%, українці 0,6%, інші 2,3%.
У Литві проживає 115 різних етнічних груп.
Часовий пояс: GMT + 2 години.
Чисельність населення: 2.8 млн
Релігія: більшість віруючих – римо-католики, інші віросповідання – православні, євангельські лютерани, євангельські реформати, старообрядці, іудеї, мусульмани – суніти, караїми.
Національна валюта: євро.
Столиця: Вільнюс – 555,6 тис. осіб. Інші великі міста: Каунас – 364,1 тис .; Клайпеда – 188,8 тис .; Шяуляй – 130,0 тис .; Паневежис – 116,3 тисячі.
Відстані: до Гельсінкі 720 км, до Берліна 850 км, до Москви 830 км.
Курс обміну: 1eur = 3,4528 Lt .
ЕКОНОМІКА
Економіка Литви в останні роки розвивалася найстрімкішими темпами в Європі. Наприклад, в 2005 році ВВП Литви виріс на 7,5 % в порівнянні з 2004 роком. Зростання валового внутрішнього продукту країни був зумовлений зростанням внутрішнього попиту, великим обсягом інвестицій та експортом товарів і послуг.
Монетарна політика базується на валютному управлінні. Національна валюта літ залишається стабільною з 1994 року. 20 лютого 2002 Банк Литви прив’язав літ до євро в співвідношенні 1 євро = 3,4528 Lt.
Робоча сила Литви становить близько 1,6 млн. людей, з яких більш ніж дві третини зайнято в приватному секторі. Робоча сила Литви має один з найвищих рівнів освіти в Європі.
Зовнішня економічна політика
Литва дотримується ліберальної політики зовнішньої торгівлі, яка дає результати швидкого зростання обігу зовнішньої торгівлі. Найбільшу частину експорту складають мінеральні продукти, транспортні засоби, текстиль, текстильні вироби, машини і механічне обладнання, хімікати. Литва, в основному, імпортує продукцію та сировину.
Основні країни-інвестори: Данія, Швеція, Німеччина, США і Фінляндія. Більше 50 % прямих іноземних інвестицій надходить з країн ЄС. Перебуваючи в стратегічному положенні, маючи прекрасну інфраструктуру і досвід, Литва є посередником між Європейським Союзом та країнами СНД.
Чотири міжнародних аеропорти, незамерзаючий морський порт і дві дороги для міжнародного транспорту (автомобільна та залізнична північ-південь, які з'єднують Скандинавію з Центральною Європою) надали можливість Литві стати важливим центром міжнародних перевезень. Найбільш швидкими темпами в Литві розвиваються сектори інформаційних технологій та телекомунікації.
Литва широко відома в світі в галузі біотехнології та лазерів. Три біотехнологічні фірми експортують свою продукцію в більш ніж 40 країн світу, а лазерні технології експортуються в близько 100 країн.
Інформація для підприємств, які зацікавлені у співпраці з Литвою
Більше ви знайдете на сайті Посольства Литви в Україні
ІСТОРІЯ
1009 Литва вперше згадується в латинській хроніці «Annales Quedlinburgenses».
1253 Заснована Литовська держава. Великий Князь Литовський Міндовг був коронований як король литовський.
1385 Укладена Кревська унія. Великий Князь Литовський Ягайло одружується на польській принцесі Ядвізі, приймає християнство і коронується польським королем.
1386 Ягайло був засновником Вільнюського єпископату. Литва – остання держава в Європі, яка приймає хрещення.
1410 Жальгіріська (Грюнвальдська) битва біля селища Танненберг. Загальні війська, до складу яких входили литовські, польські, російські і чеські полки, під керівництвом князя Вітовта, розгромили війська Тевтонського ордену. Перемога поклала кінець набігам ордену, які відбувалися протягом двох століть.
1569 Люблінська унія. Створення польсько- литовської держави.
1579 Заснування Вільнюського університету.
1795 Розподіл Польсько-литовської держави між Росією, Австрією і Пруссією. Литва стає частиною Російської імперії.
1864-1904 Заборона литовських друкованих книг латинським шрифтом. Литовські книги друкуються у Східній Пруссії і таємно доставляються в Литву.
1918 16 лютого Литовська Рада оголошує відновлення незалежності Литовської держави зі столицею у Вільнюсі.
1920-1938 Окупація Вільнюса Польщею, Каунас стає тимчасовою столицею Литви.
1940 Литва на підставі таємних протоколів пакту Ріббентропа – Молотова входить до складу Радянського Союзу.
1941-1944 Окупація Литви нацистською Німеччиною.
1944 – 1953 Збройний рух опору «війна проти війни» діє у лісах Литви. За роки нацистської окупації та перебування в складі СРСР Литва втратила багато людей у зв’язку з Голокостом литовських євреїв, масовими засланнями до Сибіру і широкою політичною еміграцією на захід.
1988 Створення незалежного руху Литви «Саюдіс» .
1990 11 березня оголошується відновлення незалежності Литовської Республіки.
1991 Литва стає членом Організації Об’єднаних Націй.
1993 Виведення радянських військ з території Литви.
2004 Литва стає членом НАТО.
2004 Литва стає членом Європейського Союзу.
КУЛЬТУРА
Литовська культура не була ізольованою. Уже в XIV ст. Литва широко відкрила двері європейським майстрам витончених ремесел. З часів Середньовіччя, особливо пізнього, до наших днів збереглося багато об’єктів культурної спадщини: Вільнюське старе місто, яке внесено до списку світової спадщини ЮНЕСКО, Тракайський замок, замок Гедімінаса, старі міста Каунаса, Клайпеди, Кедайняй.
Литва відома великою кількістю і різноманітністю замкових пагорбів, на яких стояли дерев’яні оборонні замки. Замкові пагорби стали невід’ємною частиною литовського пейзажу.
Разом з мовою предків з давніх часів розвивалися мистецтво і ремесла. Особливо глибокою традицією є виготовлення хрестів. Цей унікальний вид литовського народного мистецтва внесений ЮНЕСКО в список «Усної та нематеріальної спадщини людства».
Перебуваючи в Литві, в очі впадає велика кількість дерев’яних, кованих хрестів, дерев’яних стовпів, каплиць. Вони поставлені на перехрестях, на лісових галявинах, у садибах і нагадують про події, які важливі для Литви або для людини, яка їх поставила, вони охороняють від зла, піднімають очі мандрівника в піднебесся, а серце – до молитви. Майже в кожному литовському селі можна знайти майстра з цього виду мистецтва.
Найбільший музей хрестів «Хрестова гора» знаходиться поблизу міста Шяуляй. Сьогодні вона оголошена ЮНЕСКО шедевром усної і нематеріальної спадщини людства. Цю традицію і в наш час продовжують майстри, які виготовляють дерев’яні хрести та каплиці. Прикрашені геометричним і рослинним орнаментом (це має символічне значення), такі традиційні хрести з певною метою встановлюються на кладовищах, біля доріг або перехресть, житлових будинків.
У литовській культурі відчувається вплив різних традицій і факторів. Це цікаве поєднання елементів язичницької міфології і християнства. У період Ренесансу і в наступні періоди великий вплив на професійне литовське мистецтво здійснили традиції Західної Європи. Різноманітність литовської культури ховається в багатокультурній спадщині Великого князівства Литовського ( ХIV – XVIII ст.). Литовська культура виходить за межі етнічної Литви. До неї належать також різні відомі особистості, які проживають на землях сучасної Польщі , Білорусі, Росії та України .
Більше ста років в Литві існує традиція свят національної пісні і танцю. Це один з найбільших культурних заходів у Литві. Його проводять раз на чотири роки. Свято пісні і танцю відоме як найбільш універсальне вираження литовської національної, культурної, художньої, суспільної та політичної тотожності в сучасній державі. Воно живим зв’язком об’єднує старовинну фольклорну спадщину, сучасну національну культуру і професійне мистецтво.
Традиція і символіка свят пісні і танцю у Литві у 2003 році оголошена ЮНЕСКО шедевром усної і нематеріальної спадщини людства.
Історія сучасного професійного литовського мистецтва і музики розпочалась з художника і композитора Мікалоюса Константінаса Чюрльоніса (1875-1911) . Роботи цього талановитого діяча мистецтв об’єднали символізм і романтизм. У перші роки Незалежності Литви розквітли литовська література, мистецтво, театр і музика.
Драматичні події ХХ ст. спонукали частину литовських письменників, артистів, вчених емігрувати на Захід. Роботи письменників і художників, які емігрували до Західної Європи і США, в наш час стали частиною культурної спадщини Литви.
Новітні культурні явища у Литві виникають на родючому грунті традицій етнічної культури і європейського контексту. Литовський театр неодноразово отримував високі оцінки як з боку глядачів, так і з боку критиків Литви й інших зарубіжних країн. Режисери Еймунтасе Някрошюс, Донатас Баніоніс, Оскарас Коршуновас, Рімас Тумінас, Йонас Вайткус і Гинтарас Варнас є частиною національної культурної гордості. Країна може пишатися багатьма добре відомими професійними симфонічними і камерними оркестрами, хорами і оперними солістами, виконавцями балету. Протягом всього року відбуваються культурні заходи, які стають прекрасними щорічними міжнародними святами класичної музики, театру, кіно і поезії, на яких виступають відомі литовські та зарубіжні виконавці.
Також Литва добре відома і як країна джазу. Виконавці і любителі джазу щорічно проводять кілька міжнародних фестивалів у Каунасі, Бірштонасі та Вільнюсі. Повернувши незалежність у XX ст., Литва знову відкрилася світовій культурі. Спільність унікальних символів, менталітет народу, який складає ядро культури, стали доступними кожному зацікавленому громадянину світу. Литовська культура витримала чимало випробувань. Надзвичайно потужний потенціал її творців вступає в наступну стадію розвитку, роблячи свій внесок у світову культуру.
Більше інформації можна знайти на інтернет-сайті Міністерства культури Литовської Республіки.
МОВА
Литовська мова відноситься до групи балтійських мов індоєвропейської групи мов. Литовська мова з усіх живих індоєвропейських мов найкраще зберегла давню сукупність звуків і більшість морфологічних особливостей. У ХІХ ст. була встановлена схожість литовської мови і санскриту. Литовці особливо пишаються своєю мовою, як однією з останніх мов індоєвропейської групи, що збереглася. Литовці з гордістю цитують французького мовознавця Антуана Мейе, який стверджував, що кожен, хто бажає почути давньоіндійську мову, може послухати, як розмовляють литовські селяни.
Мовознавці розподіляють основні діалекти на велику кількість піддіалектів, що збереглися до теперішнього часу. Це унікальне явище в Європі. Першою книжкою, написаною литовською мовою, вважається «Катехізис» Мартінаса Мажвідаса (в 1547 р.). На формування мови вплинули «Постиллє» Мікалоюса Даукші (в 1599 р.), тримовний (польсько-латинсько-литовський) словник Константинаса Сірвідаса (близько 1620 р.), граматика Данелюса Клейнаса (в 1653 р.).
Після заборони Російською імперією в 1863-1904 р. латинського шрифту литовці не скорилися вимогам писати кирилицею (слов’янским шрифтом). Литовські книги і газети друкувалися у Східній Пруссії і таємно переправлялися книгоношами до Литви. Російська влада намагалася припинити нелегальну доставку книг, багато книгонош було вбито або заслано до Сибіру. Литва – єдина країна, яка встановила пам’ятник книгоношам.
Мовний та культурний опір був таким сильним, що в роки заборони на литовський друк були закладені основи літературної мови. У 2004 р. Литва відзначила 100-річчя скасування заборони на литовський друк. На початку XX ст. оформився сучасний алфавіт. Інститут литовської мови накопичив картотеку з чотирьох з половиною мільйонів слів і видав фундаментальний 20-томний «Словник литовської мови». Конституція Литви оголосила литовську мову державною.
ОСВІТА
Формальна освітня система в Литві стала створюватися в кінці XVI ст. У 1773 р. було створено освітній заклад литовсько-польської держави Едукаційну комісію – перше міністерство освіти (використовуючи сучасний термін) у Європі. Вона заклала основи системи освіти. У роки Незалежності (1918 – 1940) було обов’язкове чотирирічне початкове навчання. У роки перебування в складі СРСР (1940 – 1990) освітня система у Литві була суворо централізованою і перебувала під контролем московської влади. Російська мова в школах був обов’язковою, але середню і вищу освіту можна було отримати і литовською мовою. Домінуюча комуністична ідеологія встановила тісні зв’язки співпраці між середніми школами, створила умови для безкоштовної освіти.
Сучасна система освіти Литви базується на європейських культурних цінностях. Починаючи з 1992 року, реформа освіти спирається на демократичний досвід освіти Литви та Європи. Діти починають ходити до школи з 6-7 років . Початкова освіта триває чотири роки, основна обов’язкова освіта триває шість років і середня освіта – два роки. Діти обов’язково відвідують школу до 16 років. Система оцінок у школах – десятибальна .
У Литві діє близько 1900 загальноосвітніх середніх шкіл, в яких навчаються 565 000 тис. учнів. Після закінчення середньої школи абітурієнти мають можливість продовжити навчання в 48 освітніх установах вищого рівня. З них 37 державних (15 університетів і 16 колегій і 17 приватних освітніх закладів (6 університетів і 11 колегій).
НАУКА
Історія науки Литви починається з одного із найстаріших в Західній Європі Вільнюського університету (заснований в 1579 році). Про інтелектуальний прорив країни свідчить Литовський Статут (в 1529 р.), який став основною правовою системою у створенні Великого князівства Литовського, роботи Казімєраса Сімонавічюса «Artis magnae artilleriae» (в 1650 р.) , в якій піднімаються ідеї створення ракетної артилерії і надаються конструкції багатоступеневих ракет.
Пізніше у світовій науці помітне місце посів Ігнас Домейко, який досліджував природу і природні багатства Чилі, археолог Марія Гімбутєнє, дослідник семіотики Альгірдас-Юлюс Греймас, фахівець з менеджменту Вітаутас-Андрюс Грайчюнас та інші вчені. Тепер Литву прославляють біотехнологи, фахівці в галузі лазерних технологій і телекомунікації.
У Вільнюському університеті академік Йонас Кубілюс створив нову галузь математики – імовірнісну теорію чисел. У Литві створені лазерні методи для вивчення фізичних і біофізичних явищ. Винайдена багатобарвна астрофотометрична система для двомірної класифікації зірок. Сьогодні це стало складовою частиною світової науки.
СПОРТ
Сучасні види спорту стали розвиватися в Литві після проголошення Незалежності у 1918 році. У 1924 році литовські спортсмени вперше взяли участь в Олімпійських іграх в Парижі. У 1937-1939 роках національна баскетбольна команда перемогла на чемпіонаті Європи. Це стало початком баскетбольної ери в Литві. Після Другої світової війни литовські баскетболісти були найсильнішими у Радянському Союзі і багаторазовими переможцями чемпіонатів.
У 1990 році після відновлення Незалежності Литви національна баскетбольна команда взяла участь в Олімпіадах в Барселоні, Атланті та Сіднеї, отримала багато медалей. Національна чоловіча баскетбольна команда Литви стала чемпіоном Європи в 1937, 1939 і 2003 роках.